ВТРАЧЕНІ

Гайд історичними будівлями на сході, які зруйнувала росія

Повномасштабне вторгнення в Україну засвідчило безжальність росії не тільки до людського життя, а й до релігії, культури та історичної пам'яті. Там до куди дотягнула свої закривавлені руки російська федерація в Україні виникає суцільна руйнація. Під нещадними бомбардуваннями росії гинуть будівлі, які пережили дві світові війни й вистояли. В умовах війни важко підрахувати кількість втрачених історичних та знакових будівель.  

Свої підготували гайд історичними будівлями на сході, про знищення яких вже стало відомо.

Втрачені.
Донецька область

Маріуполь

Бахмут

Святогірськ

Слов'янськ

Торецьк

Нью-Йорк

Лиман

Костянтинівка

Леонід Марущак

незалежний експерт проєкту USAID “Демократичне врядування у Східній Україні” з ідентичностей, історик

Про те, чим здивував схід
Під час дослідження сходу України мене здивувала європейська спадщина, яка була заширмована в більшості випадків, або фрагментарно навіть знищена, і про неї ніде не було згадано, в жодних джерелах. Більше того — жоден з об'єктів не був віднесений до пам'яток. Це будинки, які будували французи, бельгійці, німці. Це історією було витіснено, хоча всі ці об’єкти були видимі. І завдяки їм стає зрозумілим, що таке слово спадщина. Але жоден з цих об'єктів не мав ніякого статусу, і це катастрофа пам'яті. Оце найбільше вразило. Самі ж ці об'єкти — оці будиночки невеликі та величезні якісь цехи, повністю руйнують міф про радянську добу індустріалізації сходу. Все почалося набагато раніше, ще навіть до європейської. Тоді це дуже сильно вражало. І рушився міф про монолітний Донбас, який ми бачили та пам'ятали через призму засобів масової інформації й пропаганди. Ми цього не знайшли просто, тому що схід України дуже різноманітний. Колосально, починаючи від Маріуполя, Приазов'я, де яскраво виражена регіональна ідентичність, і до Біловодська у Луганській області, де немає заводів, промисловості — там коні й байбаки бігають. А ми цей регіон сприймали, як суцільний, монолітний, суровий, індустріальний.
Про знищення історичних об’єктів
У Маріуполі під виглядом демонтажу чи відбудови знищуються об'єкти, які мають історичну цінність, які свідчать про ті самі європейські сторінки історії, американські сторінки, бо там дуже багато було американського капіталу. “Азовсталь” побудували американці, і для своїх працівників будували будинки у кращих традиціях конструктивізму, який був трохи видозмінений. Зараз ці будинки зносять і це означає, що нищиться історія, і місто може набути нової ідентичності. Пройде кілька десятиліть і вже про ту історію ніхто не згадає. Як, наприклад, мене дуже сильно вразив Слов'янськ, коли я туди приїхав. Я там був і раніше, до 2014-2015 років, але я не мав тоді якоїсь дослідницької мети, просто оглядав місто. У 2015 році ми приїхали, я був у центрі міста на величезній площі, де стоїть міська рада, бібліотека. І було відчуття старовинного міста, але його не бачиш. Заходиш за ріг — бачиш один-два будиночки. Як виявилося, все це було до 70-х років. Його “змели” під егідою будівництва соціалістичного міста, ковшами, просто знесли, побудувавши зразкове соціалістичне місто. І це було під егідою місцевих, вони готові були підписатися під цим, бо їм давали квартири з теплою і холодною водою. Але оце відчуття присутності у старому місті, не бачачи його, це теж вражало. І зраз це може бути фактично у всіх містах.
Про те де на сході найбільша концентрація історичних будівель
Для мене це не дивина, що росіяни їх знищують. У цих містах була яскраво виражена особиста ідентичність. Дуже чітка. Бахмут взагалі наближений до чотирьох міст, які йдуть одне за одним і дуже подібні: Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка і Костянтинівка. Бахмут трохи далі. У нього своя ідентичність, хоча вона могла бути дуже подібною — індустріальний пейзаж, але ідентичність Бахмута побудована на локальній історії, яка ще там збереглася.
Про масштаби руйнувань
Щодо відсотку зруйнованих будівель, я хочу сказати, це - ще не кінець, і зараз важко робити якісь попередні висновки. У Маріуполі найцінніші об'єкти українського монументального мистецтва були знищені. Дуже прицільно мозаїки Алли Горської й Віктора Зарецького. Якісь дуже дивні вибухи були у тому приміщенні. Як би вони не намагалися акцентувати на цьому увагу, але всі намагаються дізнатися, що сталося. Зараз кожен з нас думає, що накликав біду. Так саме і тут — краще не вказувати пальцем, що є цінне, щоб окупанти, які зараз там панують, навмисно це не знищили. Ми насправді не знаємо, що там відбувається, але мусимо якось реагувати. Я дивуюся, що досі не відбуваються процеси означення територій об'єктів, які у майбутньому мають стати промаркованими. Але ми можемо прийти з часом на ті території і побачити там степ. Це буде біда. Бо локальна ідентичність — це основа національної. Радянські об'єкти, які свідчать про індустріальний прорив країни на світовій мапі у радянську пору.Зносять будівлі у Маріуполі тому, що вони не вигідні у плані окремих влучань для фіксації воєнних злочинів. Бо ми зараз бачимо так картинку, що зрозуміло, хто звідки бомбив. Коли снаряд прилітає, він має певну траєкторію. Немає цієї траєкторії — можна потім маніпулювати. І це не тільки очищення міста від наслідків руйнувань. Це замітання слідів, як сучасної історії, так і отієї давньої, яку вони десятиліттями намагалися викорінити.

Втрачені.
Луганська область

Лисичанськ

Сєвєродонецьк

Попасна

Рубіжне

Щастя

Олександр Набока

луганський краєзнавець, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії України Луганського національного Університету ім Т. Шевченко.

Про руйнування історичних об'єктів у Луганській області
Прямих статистичних даних щодо руйнувань у Луганській області в мене немає. Думаю, що ще ніхто не вів підрахунок. Приходять на думку знакові будівлі, зокрема у Сєвєродонецьку, які були його окрасою, наприклад, будівля театру, яку нещодавно відреставрували. Також зруйновано Льодовий палац. В ньому була специфічна мозаїка радянських часів, яка привертала увагу. В тому ж Старобільську внаслідок того, що росіяни захопивши місто, підірвали будівлю військкомату. Ця будівля - пам'ятка архітектури 19 століття. Будівля належала одному з купців і була частиною старовинного архітектурного ансамблю міста. Випадки не системні, але доходить все ж таки інформація про пошкодження знакових чи важливих з точки зору історії будівель внаслідок війни.
Про знищення старовинних курганів на Луганщині
Я займаюся археологічними дослідженнями. Луганщина представлена курганною археологією — там багато курганів, стародавніх поховань часів бронзової епохи та ранішнього залізного віку. Спеціалісти вказують на те, що зокрема ось ця російська оборонна лінія Вагнера, яка зараз будується, якщо вірити відео, розміщеному у ютубі, якісь оборонні об'єкти у Сватівському, Кремінському районі руйнують систему цих старовинних поховань. Регіон, де росіяни будують ці споруди — райони зосередження курганів того періоду. І зараз курганна археологія, цінні дані, які могли би дати оці археологічні поховання, які в тому числі знаходяться у державному реєстрі археологічних пам'яток, внаслідок цих хижацьких дій багато з них пошкоджені. Ця проблема була і до цього актуальна але зараз вона постала в новому більш масштабному світі.
Про те, де найбільше історичних будівель у Луганській області
Цікавинок було багато. Вони були розкидані в принципі всією областю. Концентрації особливої не було. У Сєвєродонецьку архітектурна специфіка зразкового радянського міста, яка привертала увагу своїм виглядом. Льодовий палац, наприклад. Якщо брати Лисичанськ, то тут у нас була перлиною бельгійська архітектура. Підприємство  «Любимов, Сольве і Ко» комерсант Ернест Сольве будувало різні об’єкти. Зведена Будівля бельгійська лікарня на початку 20 сторіччя, яка ще до війни перебувала в аварійному стані. Якщо брати архітектуру 19 початку 20 сторіччя, конструктивізм — це без сумніву Старобільськ, який у 19 сторіччі був повітовим містом і відповідно має старовинні будівлі.  Поточна війна, на жаль, пройшлась значно гірше по Луганщині, принаймні південного заходу. В принципі мені так здається і це моє особисте враження. Я згадую Другу світову війну, міста Луганщини, той самий Луганськ: спочатку, у 1942 році, радянські війська залишали міста достатньо швидко, принципово не трималися за ті чи інші лінії оборони. Німці також не використовували ці міста, як ключові вузли оборони, десь були відголоски, звичайно. Якщо брати конгломерат Рубіжне, Лисичанськ та Сєвєродонецьк більше все ж таки руйнувань в цей період, в цю війну. Можливо якісь історики мене поправлять. Бої йшли бої або за містом, або за них сильно не чіплялись та швидко полишали.
Донецький обласний драмтеатр, 1956-60 рр, Маріуполь

Будівництво театру розпочалось у місцевому сквері, на місці знищеного радянською владою храму Марії Магдалини, у 1956 році і тривало 4 роки. Особливістю нової будівлі стали скульптурні елементи на фасаді, центральне місце у яких відводилось хліборобам та металургам, яких оспівують покровителі мистецтва. Статус пам'ятки архітектури Донецький обласний академічний театр у Маріуполі набув 28 грудня 1983 року. 

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну драмтеатр у Маріуполі став одним з головних символів воєнних злочинів росії. 16 березня на театр, у якому переховувалися від бомбардувань сотні маріупольців, авіація російської армії скинула потужну авіабомбу. Точна кількість мирних мешканців, які загинули у Маріупольському драмтеатрі, невідома: у різних джерелах озвучують цифри від 300 до 1000 загиблих. Після окупації Маріуполя окупаційна влада почала зносити пошкоджену будівлю драмтеатру.

До
Після
Маріупольський художній музей імені А. Куїнджі, 1902 р, Маріуполь

Маєтку, де був створений музей імені Куїнджі, у 2022 році виповнилося 120 років. Будівля старовинного маєтку, яка пережила Першу і Другу світові війни, значно постраждала від артилерії російських окупантів.

Особливо прикро, що до рук окупантів колаборанти передали сховані у безпечному місці цінні художні експонати. Серед експонатів, які потрапили до рук ворога, картини Архипа Куїнджі та його учнів.

До
Після
Мозаїчні панно «Дерево життя» та «Боривітер» у ресторані «Україна», Маріуполь

Мозаїчні панно "Дерево життя" та "Боривітер" були створені у 1967 році бригадою видатних українських художників під час їх творчого відрядження. Творчий колектив очолювала відома художниця Алла Горська.

Внаслідок обстрілів обидві мозаїки були знищенні.

До
Після
Кінотеатр “Перемога”, Маріуполь, 1908-1910 рр

"Перемога" – найстаріший кінотеатр у Маріуполі, який понад 100 років тому відкрив місцевий підприємець Адабашев. Його побудували у 1908-1910 роках і увесь цей час будівля використовувалася, як кінотеатр. 

Під час нападу росії обстріли та пожежі суттєво понівечили цю архітектурну перлину Маріуполя.

До
Після
Мар’їнська жіноча гімназія, Маріуполь

Мар’їнська жіноча гімназія відчинила свої двері у 1867 році. Тут готували майбутніх домашніх вчителів і вихователів. Під час Другої світової війни тут розташовувався шпиталь, а у 1943 році під час відступу німців будівля була значно пошкоджена, але згодом її відновили.

Останні роки тут розташовувався навчально виховний комплекс №1.

Під час вторгнення росії частина будівлі була розбита внаслідок обстрілів.

До
Після
Музей комбінату “Ілліча”, XIX ст, Маріуполь

Серед знищених росією історичних будівель у Маріуполі — старовинна будівля АТ "Нікополь", яка була збудована ще наприкінці XIX сторіччя.

Останнім часом тут працював музей заводу “Ілліча”.

Після повномасштабного вторгнення під час артилерійського обстрілу будівля зазнала значних руйнувань.

До
Після
Школа №21, Маріуполь, 1912-17 рр

Старовинна будівля, яка була збудована на початку минулого сторіччя, вперше була зруйнована під час Другої світової війни.

‍Після її відбудували і відкрили там загальноосвітню школу №21.У 2022 році під час масованих обстрілів Маріуполя будівля школи зазнала руйнувань.

До
Після
Маріупольська синагога

Хоральна синагога була збудована на початку XX сторіччя у Маріуполі на вулиці Миколаївський.

Про те, що ця історична будівля зруйнована внаслідок бойових дій стало відомо 30 червня.

До
Після
Панно мозаїчне «Металурги» на залізничному вокзалі у «Маріуполі»

Це мозаїчне панно було створено у залі очікування залізничної станції у 1974 році Валентином Константиновим та Лелем Кузьменковим за участю Петра Неткачова, Олександра Фасулакі.

Це наймасштабніша мозаїка, якою було оздоблено залізничний вокзал у Маріуполі.

Це панно було однією з найвідоміших робіт у такому стилі у місті.

Під час вторгнення росії було знищено саму будівлю вокзалу та панно «Металурги».

До
Після
Олександрівська чоловіча гімназія, Маріуполь

Олександрівська чоловіча гімназія була заснована у 1876 році. Її почали будувати за проєктом архітектора Миколи Толвінського, який виграв конкурс проєктів.

Після ліквідації гімназії у 1919 році, тут вікрили коледж. У часи Другої світової війни будівля отримала значні пошкодження, але згодом її реконструювали.

У 2022 році будівля була пошкоджена внаслідок обстрілу.

До
Після
Технологічний ліцей, Маріуполь

Будівля, де до російського нападу працював технологічний ліцей, була збудована у 1936 році і тоді тут була школа. 

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну будівля зазнала значних руйнувань від ворожих обстрілів.

До
Після
Будинки зі шпилями, Маріуполь

Завдяки вежам зі шпилями ці два будинки біля Театральної площі, на перетині проспекту Миру та вулиці Куїнджі, стали однією з найвпізнаваніших архітектурних візитівок Маріуполя. Їх збудували на місці зруйнованого після Другої світової війни військкомату за проєктом київського архітектора Лева Яновицького. Ці будинки завжди були прикрасою міста, багато фотографів їх знімали на камеру у різні роки, а світлини потім друкувалися на листівках. Крім того, будинки зі шпилями нерідко містилися на логотипах міських підприємств чи фірмової продукції.

Під час обстрілів Маріуполя будинки отримали пошкодження, зокрема з боку вулиці Куїнджі. Але фасадні частини зі шпилями збережені.

До
Після
Центральна міська бібліотека імені В.Г. Короленка, Маріуполь

Навесні 2022 окупанти знищили ще одну визначну будівлю у Маріуполі – міської публічної бібліотеки імені В. Г. Короленка. У 2014 році бібліотека відсвяткувала своє 120-річчя. За час свого існування бібліотека кілька разів переїжджала з однієї будівлі до іншої. З 2019 року фонди бібліотеки були у двох корпусах – один, більш сучасний, на проспекті Миру, а інший – у старовинній будівлі колишнього Маріупольського держбанку, зведеній у 1897-1905 рр на вулиці Грецькій.

Саме ця епохальна будівля зазнала значних ушкоджень під час ракетних та артилерійських атак росії на Маріуполь.

До
Після
Колишній готель «Континенталь», 1887-1910 рр, Маріуполь

Готель “Континенталь” на початку XX сторіччя був одним з найрозкішніших місць у Маріуполі. Красу цієї будівлі було видно як із зовнішньої, так і з внутрішньої частини готелю, який було збудовано у 1887 році та оздоблено дизельними генераторами та вантажопід’ємним ліфтом. Останнім часом у будівлі працював центр сучасного мистецтва. 

Від масованих обстрілів Маріуполя у 2022 російськими військовими будівля зазнала значних руйнувань.

До
Після
Палацу культури «Іскра», 1960 рік, Маріуполь

Палац культури у Маріуполі збудували на місці зруйнованої під час Другої світової війни будівлі на Нікольському проспекті. Для відбудови використовували залишки руїн. Фасад будівлі прикрасили скульптурні панно.

Через масовані обстріли навесні 2022 року будівля була сильно зруйнована.

До
Після
Маріупольський краєзнавчий музей, «Будинок інваліда», 1916-20 рр, Маріуполь

У старовинній будівлі, яку ще називають “Будинок інваліда”, з 1920 року розташовувався Маріупольський краєзнавчий музей. У колекції музею було понад 50 тисяч різних експонатів. Під час обстрілів Маріуполя російською армією постраждав фасад та вікна будівлі та почалася пожежа, яка завдала шкоди внутрішній частині музею.

Про долю експонатів у ЗМІ з'явилася інформація, що частину з них окупанти вивезли до Донецька.

До
Після
Будинок Юр'єва, друга половина XIX ст, Маріуполь

Наприкінці XIX сторіччя власником цього будинку став присяжний повірений Ілля Юр'єв, який у 1910 році очолив міську думу Маріуполя. Він також суттєво опікувався питаннями освіти у місті. Частину його будинку винаймала одна з перших інформаційних редакцій «Маріупольський довідковий листок». Після смерті Юр'єва будинок перейшов до іншого власника, а у 1920 році тут розташовувався дитячий будинок. Під час окупації міста німцями у роки Другої світової війни тут розташовувалося гестапо. Відступаючи з міста, німці підпалили будівлю. Після відбудови у будівлі з'явився третій поверх, власниками квартир стали пересічні маріупольці.

Будинок постраждав вдруге у 2022 році під час російської окупації.

До
Після
Будинок Гампера, кінець ХІХ ст, Маріуполь

Цей будинок, збудований у кінці XIX століття, відомий тим, що його першим власником був відомий лікар Сергій Гампер. Але пізніше він продав будинок іншому власнику, який і завершив будівництво. Згодом будинок націоналізували і в ньому квартирувалися люди.

Під час блокади Маріуполя у 2022 році російські військові скинули бомбу на цей старовинний будинок.

До
Після
Готель “Спартак”, 1884 р, Маріуполь

Під час Другої світової війни у цій історичній будівлі розміщувалися казарми окупаційних військ. Вже після війни, за радянської влади, тут відкрили готель. Слід зазначити, що сучасний вид готелю відрізняється від початкового, бо частину будівлі прибудували згодом.

До російського вторгнення тут працював готельно-розважальний комплекс, але під час нападу росії навесні 2022 року готель “Спартак” постраждав від обстрілів і пожеж.

До
Після
Садиба Трегубова, кінець ХІХ – початок  ХХ ст, Маріуполь

Цей старовинний маєток колись належав депутату міської думи та меценату Абраму Трегубову. Після захоплення будівлі більшовиками, тут працював НКВС. Після Другої світової війни його віддали Міністерству охорони здоров'я. Після розколу СРСР будинок реставрували.

Але під час повномасштабного вторгнення росії він отримав значні пошкодження.

До
Після
Палац культури “Чайка”, 1958 р, Маріуполь

У 2021 році міська влада оголосила про намір провести масштабну реконструкцію палацу культури “Чайка”, який збудували ще у 1958 році. Під час масованих обстрілів російськими військами Маріуполя навесні 2022 фасад та перекриття будівлі зазнали значних пошкоджень.

До
Після
Будинок з годинником, 1902 рік, Маріуполь

Ця історична пам'ятка була збудована 120 років тому. У будівлі колись розташовувалася майстерня відомого художника Віктора Арнаутова. За кілька місяців до нападу росії фасад будинку відреставрували.

Вже у 2022 році будинок з годинником, який був однією з візитівок Маріуполя, спочатку був зруйнований обстрілами, а після окупанти знесли його повністю, прикриваючись заявами про намір реконструювати.

До
Після
Стадіон «Азовсталь», 1954 р, Маріуполь, вул. Ломизова

Стадіон розпочав свою роботу у 1954 році. Трибуни “Азовсталі” вміщали до 7000 глядачів. Тут проходили міські та районні футбольні матчі. У 2006 році стадіон реконструювали. 

Під час повномасштабної війни росії проти України спорткомплекс не вцілів під час ракетних атак росії.

До
Після
Будинок купця Мелекова, початок ХХ ст,  Маріуполь, вул. Миколаївська, 38

Близько ста років тому у цьому будинку жив купець Мелеков. Тут він приймав відвідувачів. Двері цього будинку відреставрували в рамках проєкту «Життя дверей має значення» восени 2022 року.

Однак під час повномасштабного вторгнення росіяни майже повністю зруйнували будинок.

До
Після
Грецький культурний центр «Меотида», Маріуполь

У 2008 році у місті відкрили центр грецької культури “Меотида” товариства греків у Маріуполі. Проєкт будівлі створювався у грецькому стилі та став ще однією прикрасою міста. Він мав кілька локацій, на яких проводилися культурні заходи та святкування.

Однак під час повномасштабного вторгнення росії “Меотида” була частково зруйнована.

До
Після
Міський палац культури, 1952 р, Маріуполь

Будівлю, якій вже 70 років, два роки тому повністю реконструювали. Міський палац культури обладнали сучасним обладнанням всередині та впорядкували прилеглу територію. Але через численні бомбардування під час нападу росії у 2022 році палац зазнав значних руйнувань.

До
Після
Свято-Успенська Святогірська лавра, 1526 р, Святогірськ

Свято-Успенська лавра вважається перлиною сходу. Монастир, розташований на мальовничому березі Сіверського Дінця, у різних джерелах згадується, починаючи з X сторіччя. Найбільш відомі сучасним українцям будівлі Успенського собору та Покровська церква були збудовані у 1859 та 1851 році відповідно. Церква мала дзвіницю з 8 дзвонами, а собор виділявся своїми великими габаритами – шириною 53 м і довжиною 42 м. Тривалий час лавра була місцем паломництва та туристичною перлиною Донецької області.

12 березня 2022 о 22:00 росія нанесла авіаудар по Свято-Успенській Святогірській лаврі. Внаслідок бомбардування будівлі святині отримали різні пошкодження.

До
Після
Бахмутська школа мистецтв, 1896 і 1912 рр, Бахмут

Бахмутська школа мистецтв складається з двох старовинних будівель, які були зведені у 1896 та 1912 роках відповідно. За понад 100 років їх використовували у різних цілях: як комерційний клуб, як квартири і навіть, як телеграф. 

З різницею у кілька місяців обидва корпуси отримали значні пошкодження під час обстрілів Бахмута окупантами.

До
Після
Хіміко-механічний технікум, 1909-1911 рр, Слов’янськ

Хіміко-механічний технікум – один з найстаріших навчальних закладів  України. Спочатку тут розташовувалося гірничо-заводське училище, після відкрили ремісничу школу, де серед іншого навчали керамічному ремеслу.

26 серпня 2022 року старовинний корпус технікуму зазнав значних пошкоджень під час ракетної атаки з боку російської армії.

До
Після
Церква Святого Миколая, 1797 р, Бахмут

Це один з найстаріших храмів на сході України. Церкву будували місцеві жителі у 1797 році з мореного дуба на кам'яному фундаменті. До війни росії проти України пам'ятка архітектури понад два століття зберігала свій первозданний вигляд.

Мінометним обстрілом росіяни зруйнували дах дзвіниці та пошкодили фасади та вікна церкви.

До
Після
Залізнична станція «Бахмут-1»

Будівля залізничної станції «Бахмут-1» є пам'яткою архітектури місцевого значення. Їй майже 150 років.

30 липня 2022 року окупанти обстріляли цю залізничну станцію і значно пошкодили головну будівлю.

До
Після
Молитовний дім «Слово Життя», Торецьк, середина ХХ ст.

Двоповерхова будівля на вулиці Рудничній, у якій знаходився молитовний дім, була зведена у середні минулого сторіччя.

Будівля майже повністю була зруйнована ракетним ударом.

До
Після
Дерев'яний Всесвятський скит Свято-Успенської Святогірської лаври

Ця релігійна будівля була збудована у 2002-2009 році поблизу селища Тетянівка у Краматорському районі Донеччини. Її особливість у тому, що і скит, і прилеглі до нього монастирські будівлі були побудовані з дерева. 

Внаслідок обстрілу росіян монастирський комплекс та скит майже повністю знищені вогнем.

До
Після
Паровий млин у Нью-Йорку

Старовинний млин, який знаходиться поблизу міста Нью-Йорк на Донеччині, був побудований німцем Пітером Діком на початку XX сторіччя.

8 травня 2022 окупанти вдарили запальними снарядами по будівлі млина, від чого він загорівся. Будівля зазнала значних ушкоджень.

До
Після
Будинок науки і техніки, Лиман

Цю архітектурну споруду збудували у 1920-х роках. У 1929 році тут запрацював будинок культури. Під час Другої світової війни будинок культури отримав значні пошкодження, але у мирний час його відбудували. Це місце стало центром культурного життя Лиману. 

30 квітня 2022 від артилерійських обстрілів, які здійснювали російські війська, ця культова для міста споруда отримала пошкодження та в ній почалася пожежа.

До
Після
Костянтинівська мечеть, 2011 р, Костянтинівка

Цю мечеть у Костянтинівці збудували у 2011 році. Вона стала місцевим знаковим осередком для мусульман, які проживають у цьому районі. Це будівля мала великий золотий купол розміром 5х6 метрів і два шпилі.

1 березня 2022 року окупанти обстріляли Костянтинівську мечеть з артилерії.

До
Після
Гімназія, Бельгійська спадщина, Лисичанськ

Старовинна кам'яна будівля гімназії була збудована у 1895 році. Спочатку тут планували облаштувати казарми для працівників содового заводу. Згодом відкрили шпиталь. А з 1977 року тут працювала багатопрофільна гімназія, яка неодноразово входила до десятки найкращих навчальних закладів України.
‍
Цей об'єкт був частиною Бельгійської архітектурної спадщини Лисичанська і мав статус архітектурної пам'ятки. Під час повномасштабної війни 1 травня 2022 року російські війська прицільно розстріляли будівлю з важкої зброї, після чого гімназію знищила пожежа.

До
Після
Колишнє повітне земство, Бахмут

Будівля колишнього повітового земства та окружного суду – знакова будівля в масштабах України. Саме над нею у 1917 році підняли перший український прапор на Донеччині. До повномасштабного вторгнення тут розташовувався Бахмутський коледж транспортної інфраструктури.

У 2022 році через російські обстріли у будівлі сталася пожежа.

До
Після
Кінотеатр “Октябрський”, 1914 р,  Лисичанськ

Будівля колишнього кінотеатру “Октябрський” збудована ще на початку XX сторіччя. Якийсь час тут розташовувався банк. Під час масованих атак міста російською армією у 2022 фасад будівлі був частково зруйнований.

До
Після
Луганський обласний драматичний театр, 1960-ті рр, Сєвєродонецьк

Будівля 1953 року забудови у Сєвєродонецьку стала прихистком Луганському  обласному драматичному театру після того, як він евакуювався з окупованого Луганська. У цій будівлі колись розташовувався кінотеатр клубу хіміків. У 2014 році будівлю реконструювали, бо вона була в аварійному стані. 

У 2022 році після нападу рф у обласному драмтеатрі від бомбардувань ховались люди, але будівля теж опинилась під обстрілами і було суттєво пошкоджена. 

До
Після
Храм преподобного Феодосія Чернігівського,1896-1902 рр, с. Михайлівка (Луганська область)

Будівництво цього храму розпочалося одразу після канонізації святого Феодосія, у 1986 році, на гроші парафіян. Храм збудований у неовізантійському стилі.У радянські часи було кілька спроб підірвати храм, але безуспішних. Довго храм використовували як господарську будівлю. Богослужіння у ньому поновили у 1990-ті роки.

У 2022 році храм був пошкоджений внаслідок обстрілів.

До
Після
Палац культури “Діамант”, 1952 р, Лисичанськ

Ця будівля Лисичанського палацу культури імені Крупської була зведена у 1952 році за типовим проєктом, і належала шахті імені Н.К.Крупської. Згідно з деякими джерелами, до будівництва палацу культури були залучені німецькі військовополонені. З 2001 року приміщення клубу віддали в оренду склозаводу, а у 2011 передали на баланс відділу культури Лисичанська.Своє сучасне ім'я Палац культури “Діамант” отримав у 2015 році.

16 червня під час авіаудару ворожі ракети потрапили в житлові будинки та палац культури “Діамант”, у підвалах якого від обстрілів ховалися місцеві. У результаті будівлю майже зруйновано та вбито трьох цивільних. 

Цей палац культури був культурної “меккою” для жителів цілого району Лисичанська. До лютого 2022 року тут працювало багато гуртків та клубів як для дітей, так і для дорослих.

До
Після
Залізнична станція “Попасна”, 1878-93 рр, Попасна

Станція “Попасна” запрацювала ще у 1878 році та стала частиною залізничної магістралі, яку збудував промисловець С. Мамонтов. Будівля вокзалу була зведена у 1893 році. 

Під час повномасштабного вторгнення старовинна будівля, яка була пам'яткою архітектури місцевого значення,  була зруйнована.

До
Після
Центр позашкільної роботи з учнями та молоддю,1937-1951 рр, Лисичанськ

Росія знищила ще одну красиву будівлю у Лисичанську – Центр позашкільної роботи з учнями та молоддю. Тут яскраво та корисно проводило дозвілля не одне покоління лисичанських дітей та молоді. У будівлі, збудованій з 1937 по 1951 рік, колись розташовувався клуб інженерів. 

У 2022, після масованих обстрілів Лисичанська, будівля була частково знищена артилерією та вогнем.

До
Після
Гірничо-індустріальний коледж, 1953 р,  Лисичанськ

Будівля гірничо-індустріального коледжу була пам’яткою архітектури місцевого значення. На початку XX ст. штейгерська школа стала гірничим училищем. А пізніше, у 1921 році, — технікумом. Після Другої світової війни закладу виділили кошти на будівництво нового навчального комплексу (1944-1953 роки).

У 2023 році будівлі, яку знищили окупанти, виповнилось би 70 років та 150 років існування закладу освіти.

До
Після
Будівля ВЦА, середина XX ст,  Лисичанськ

Будівля, у якій розташовувалася військово-цивільна адміністрація Лисичанська, була збудована у середині XX сторіччя.

Під час атаки Лисичанська з боку російських загарбників будівля була зруйнована.

До
Після
Протитуберкульозний диспансер, 1891 рік, Лисичанськ

Це ще одна старовинна будівля, яка належить до Бельгійської спадщини Лисичанська. Тут колись розташовувався маєток. До повномасштабного вторгнення будівля потребувала реконструкції. Вона пережила дві світові війни, але не витримала вторгнення росії.

У травні 2022 році будівля потрапила під ворожий вогонь і була суттєво пошкоджена артилерією і пожежею, яка виникла внаслідок обстрілу.

До
Після
Палац культури, 1961 р, Рубіжне

Ця будівля – філія міського палацу культури у південній частині міста. Її нещодавно відреставрували. Мозаїчні панно, які прикрашають фасад будівлі, були однією з візитівок Рубіжного.

Під час повномасштабного російського вторгнення будівля була значно пошкоджена обстрілами.

До
Після
Школа №1, 1929 р, Рубіжне

Це найстаріша школа у місті, яка відчинила свої двері для рубіжанських дітей першого вересня 1929 року. У 2021 році місцева влада обговорювала питання про необхідність закриття школи через її аварійний стан.

Вже у 2022 році школа постраждала від обстрілів російських військ.

До
Після
Храм на честь ікони Божої Матері «Всіх скорботних радості», 2014 р, Сєвєродонецьк

Цей храм збудували у 2014 році на території лікарняного містечка. Будівля вже двічі потрапляла під обстріли, внаслідок чого стіни та куполи були посічені уламками.

До
Після
Катерининська церква, 1914 р, Щастя

Вважається, що храм Святої Катерини у Щасті було зведено у 2014 році, але є документальні згадки про будівництво, датовані ще 1898 роком. Вже під час Жовтневої революції червоноармійці частково зруйнували верхню частину храму та демонтували дзвін. За часів радянської влади церкву використовували, як господарську будівлю та навіть як конюшню. Відновлювати храм почали у 1990 році. Згідно зі свідченнями, під час Другої світової війни біля церкви падало багато снарядів, але жоден не влучив у церкву.

Під час російського вторгнення в Україну вцілити храму не вдалося – окупанти пошкодили фасади, вікна та двері храму, який належить до пам'яток архітектури

До
Після
Свято-Миколаївської церква, 1907-1909 рр, Попасна

Будівництво храму у Попасній тривало два роки. Служіння тут проводилися до 1936 року, а після “совєти” розпочали свою політику атеїзму. Комсомольці познущались з церкви, знищивши дзвони та церковні речі, і далі церква використовувалася, як конюшня та зерносховище. Під час німецької окупації богослужіння тут поновили. У 1961 році церкву закрили вдруге. У 1989 році розпочалась її реставрація. Влітку 2022 року храму виповнилося 115 років.

Але під час наступу росії на Луганщині у 2022 храм постраждав від обстрілів.

До
Після
Льодовий палац, Сєвєродонецьк

Найбільший льодовий палац був розрахований на 5000 відвідувачів. Його будували майже 5 років – з 1970 по 1975 роки. Цей об'єкт став головним символом Сєвєродонецька. У Палаці спорту неодноразово відбувалися визначні спортивні події, колектив отримував відзнаки за ефективну роботу.

На початку червня 2022 окупанти обстріляли Палац спорту і майже повністю зруйнували його.

До
Після
Партнер спецпроєкту «Втрачені» — платформа «Свій дім», яка збирає свідчення людей чиї домівки знищила росія. Ви можете поділитися власними спогадами про зруйноване житло в анкеті.
написати